Вікторина для учнів 2 класу "Казка в гості запросила"

Тема. Казка в гості запросила.

Мета: збагатити знання учнів про казки народів світу; розвивати логічне мислення, уважність, уяву, спостережливість; виховувати прагнення до добра і справедливості.

Матеріально-технічне забезпечення :  книжкова виставка, ілюстрації, платки, капелюх, скатертина, шарф, паперові вуха, поштові листи, кольорові олівці, фломастери.

Форма проведення уроку:  класна година.

Хід заняття

І. Організаційна частина.

Ми зустрілись з вами, діти,

В казку двері відчинити,

Чарівну країну казку.

В ній ти знайдеш мами ласку,

Нових друзів, чари сну,

Вічну радість і весну.

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття.

- Отже, сьогодні ми з вами помандруємо казковими стежинами, відкриємо двері у чарівну неповторну країну, де добро бореться зі злом, де живуть жахливі чаклуни і прекрасні красуні, де завжди є місце для здійснення найзаповітніших мрій.

ІІІ. Робота над матеріалом заняття.

1. Сторінка перша «З якої казки ці рядки ?»

-         Діти, казка живе тільки там, де в неї вірять, де її знають і пам’ятають . А чи любите ви читати казки?

-         Які казки є вашими улюбленими?

-         Як вперше ви познайомились з ними ? Прочитали самі чи почули від мами, бабусі?

-         А щоб перевірити як близько ви знайомі з казкою, пропоную перегорнути першу сторінку нашої казкової мандрівки і виконати завдання «З якої казки ці рядки?». Тож , зосередьтесь і слухайте уважно.

1)    « - Бабусю, бабусю, а чому у тебе такі великі вуха?

   - А це, щоб тебе краще чути!

   - Бабусю, бабусю, а чому у тебе такі великі очі?

   - А це, щоб тебе краще бачити!

  - Бабусю, бабусю, а чому у тебе такі великі зуби?

  - А це, щоб тебе швидше з’їсти? »      («Червона шапочка»)

2)   « «Полечу – но я до цих чудових птахів! Вони певно вб’ють мене за те, що я, такий потворний, зважився до них наблизитися! Але краще загинути від них, аніж терпіти кпини та знущання качок і курей, витримувати зимову холоднечу та голод!» - подумало каченя.» («Гидке каченя» )

4) «- Жахливо! -  вигукнула принцеса. – Я всю ніч не могла заснути. Хтозна, що в мене там було в ліжку! Я лежала на чомусь твердому, й тепер  у мене все тіло в синцях! Це просто жах!

Так усі зрозуміли, що перед ними – справжня принцеса.»

                                                                             ( «Принцеса на горошині»)

5) «Покликала бабця онучку:

       онучка за бабцю,

       бабця за дідуся,

       дідусь за ріпку –

       тягнуть – потягнуть, витягти не можуть!  »  ( «Ріпка» )

- Правильно, а ви хочете щоб казка ожила? Тоді ви самі станете її героями .

2. Сторінка друга . Інсценізація казки «Ріпка» Івана Франка.

РІПКА

Був собі дід Андрушка, а в нього — баба Марушка, а в баби — донечка Мінка, а в дочки — собачка Хвінка, а в собачки — товаришка, киця Варварка, а в киці — вихованка, мишка Сіроманка.

Раз весною взяв дід лопату та скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив; зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.

Працював дід немарно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав.

Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потім, як буряк, потім, як кулак, потім, як два, а наприкінці стала така, як дідова голова.

Тішиться дід, аж не знає, де стати. «Час, — каже, — нашу ріпку рвати!» Пішов він на город — гуп-гуп! Узяв ріпку: тягне руками, — мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе дід бабу Марушку: «Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп-гуп! Узяв дід ріпку, баба діда — за плече. Тягнуть, аж піт тече. Смикає дід ріпку, смикає баба діда за сорочку, працюють руками. Промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе баба дочку Мінку: «Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп-гуп! Узяв дід ріпку, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за торочку. Тягнуть руками. Промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе дочка собачку Хвінку: «Ходи, Хвінко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп-гуп! Узяв дід ріпку, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за торочку, собачка дочку — за спідничку. Тягнуть руками. Промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе собачка кицю Варварку: «Ходи, Варварочко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп-гуп! Узяв дід ріпку, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за торочку, собачка дочку — за спідничку, киця собачку — за бока. Тягнуть і руками, і зубами, упираються ногами. Промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе киця мишку Сіроманку: «Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп-гуп. Узяв дід ріпку, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за торочку, собачка дочку — за спідничку, киця собачку — за бока, мишка кицю — за лапку.

Як потягли — та й покотилися.

Упала ріпка на діда Андрушку, дід — на бабу Марушку, баба — на дочку Мінку, дочка — на собачку Хвінку, собачка — на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку!

3. Сторінка третя «Казкова пошта».

- Дорогі діти ! А що це за листи у мене на дошці? На жодному з них немає зворотної адреси. Давайте дізнаємося від кого вони.

( Вчитель читає листи, діти відгадують  від кого вони.)

       Лист 1     

В ліс по стежці я ходила,                             

Сірого вовка зустріла.

До бабусі завітала

І її я не впізна

Очі, зуби – все страшне!     

Чи впізнали ви мене?               

 (Червона шапочка)

Лист 2

У бору моя хатинка,

Приведе туди стежинка.

В мене кістяна нога,

                                    Звуть мене …                                 

(Баба Яга)

Лист 3

Друзі мої – П’єро й Артемон.

Добрими бути – для нас це закон.                     

Навіть страшний Карабас Барабас

Зрадити дружбі не змусить всіх нас.     

(Буратіно)

                          Лист 4

Моя казка всім відома,

У семи живу я гномів.

Стан тонкий, тендітна ніжка .

                                       Хто я, друзі? …                                       
(Білосніжка)

Лист 5

На бал я мріяла потрапити завжди

Та шлях закритий був мені туди.

У шати одягла мене хрещена                                             

Й подарувала туфельку для мене.

Вона блищить у сяйві кришталя.

Тож, здогадайтесь як моє ім’я .            

(Попелюшка)

Сторінка четверта – інформаційна.

- Ось ми і листи розібрали. А чи знаєте ви, що у кожної казки є своя історія створення і чарівник -  письменник , який її створив. Частина казок – народні, але інша частина - це творіння неповторних талановитих майстрів – казкарів різних часів , з різних країн.

1. Данія. Місто Копенгаген.  Саме тут народилися Русалонька , Снігова королева, Гидке каченя та добрий чарівник Оле – Лукойє. А створив їх Ганс Крістіан Андерсен – син бідних батьків, але людина з дуже багатою фантазією. Він ніколи не мав сім’ї та своїх дітей. Але його казки стали справжніми перлами всесвітньої літератури.

2. Німеччина. Місто Ганау – батьківщина двох легендарних братів Якоба та Вільгельма Грімм . Вихідці з багатодітної бідної родини. Юристи за освітою, вони збирали свої казки серед народу. Завдяки їм ми познайомились з Котом у чоботях, пані Метелицею та Сплячою красунею.

3. Франція . Париж. У родині адвоката народився один з улюблених дитячих казкарів Шарль Перро . Ріс він замкнутим, але завжди умів відстоювати свою думку. Першу казку написав , коли йому було 67 років. Перро – автор казок «Попелюшка», «Синя борода», «Червона шапочка» та багатьох інших.

4. Західна Україна. Львівська область – місце народження Івана Яковича Франка. Переважна частина творів цього письменника написана для дорослих, але казкові збірки «Три міхи хитрощів» та «Коли ще звірі говорили» призначені саме для маленьких слухачів. Пригоди хитрого Лиса Микити дивуватимуть ще не одне покоління дітей.

5. Росія. Москва. Тут народився великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін. Його літературний дар вперше був помічений ще в роки навчання у ліцеї, а любов до казок з’явилася у митця після спілкування з нянею Аріною Родіонівною . Його дитячі фантазії відкрились на сторінках казок « Про попа та робітника його Балду» , «Казка про сплячу царівну» та інших.

6. Італія – батьківщина Джанні Радарі . Саме цей письменник подарував світу доброго Цибулино та потяг «Блакитна стріла» . Він був дуже доброю людиною . Працював у школі вчителем початкових класів. Свої казки створював разом з учнями, які дуже його любили.

7. Швеція . Стокгольм . Тут на даху будинку і до сьогодні живе кумедний Карлсон , персонаж якого придумала письменниця Астрід Ліндгрен . Якби не зламана нога авторки, ми б ніколи не дізналися про його  пригоди  та незвичайні витівки Пеппі Довгої Панчохи . Ліндгрен була дуже популярною на своїй батьківщині та за її межами.  

Сторінка п’ята «Казкові мудрості.

- А що робить казки справді захоплюючими ? Які сили постійно суперечать між собою ? І що перемагає завжди вкінці ? Розподілити за категоріями

« добрі – злі» герої ? А ще пригадайте в яких казках їх можна зустріти.

Сторінка шоста. «Казковий колаж».

- А тепер давайте зберемо свою колекцію казкових персонажів. Ви спробуєте себе в ролі казкарів, а житимуть наші герої на сторінках цієї казкової книги.

( Діти малюють портрети казкових героїв, розповідають, що вони намалювали. )

ІV. Підсумок заняття.

- Ось і все. Наша мандрівка добігла кінця. Ви просто молодці. Я переконалася, що казки – це ваші добрі друзі і порадники. Тож нехай вони залишаться такими на довгі роки. Вірте в казку, і вона завжди житиме поруч з вами.